Рослинні олії та комедони

Рубрика: «Косметична хімія». Автор: Юлія Гагаріна

Чому олії треба розглядати в косметиці саме як активні компоненти і ні в якому разі не вважати їх безпечною «базою»? Бо якщо коротко: «що занадто – то не здраво». Більш розлого лише про один аспект безпеки буде нижче. Олія та комедони.

«БАНДИ, які ми не бачимо». Ряд мікрофлори шкіри харчується ліпідами. І як можна здогадатися, «жирні смаколики» шкодять не тільки талії, а й шкірі. Зараз вчені вивчають життя у невидимих мікрокомедонах (“invisible microcomedone”). В мікроскоп це виглядає як мішечок із корнеоцитів, що наповнений ліпідами та скупченням мікроорганізмів.

Завдяки завжди «накритому столу» деякі штами нашої мікрофлори «злітають із котушок» та утворюють «місцеві банди» (біоплівки), що «тероризують район» - в тому сенсі, що провокують запальні процеси. 

Такий локальний дисбаланс мікрофлори у мікрокомедонах розглядають як стартовий механізм подальших уражень шкіри.

«БАНДИТСЬКЕ МЕНЮ». Зазвичай при комедоноутворенні всі шишки летять у сторону пальмітинової кислоти. Переводячи на просту мову, тицяти пальцем можна на пальмову олію та (раптово, якщо хто не знав) – у обліпихову. В них пальмітинової кислоти біля 40%, що багато-багато по всім рослинним міркам. І це сама розповсюджена насичена жирна кислота у живих організмах. А все чому? А тому що її синонімом є слово «енергія».

Але не в ній одній справа. Чим більше вільних жирних кислот та окисленого сквалену – тим більше запалення та вірогідність акне. Про сквален не буду, бо то окрема історія. Краще про жирні кислоти закінчу думку. Так от, в мікрокомедонах окрім пальмітинової кислоти накопичуються арахідонова, лінолева, стеаринова та олеїнова. 

В принципі, ліпіди та жирні кислоти приходять із крові, але не аби як «добавляє» в незбалансованості харчування й зовнішнє використання косметики. А все тому, що питання не в самих кислотах, а їх кількості. 

КЛАСИЧНИЙ ПРИКЛАД. Лінолева кислота (частина вітаміну F). Не буду все корисне про неї розповідати, зупинюсь на функції, що пов’язана із постом. Її низькі концентрації чітко корелюються із підвищеним рівнем мікрокомедонів. Якщо шкіру обробляти лінолевою кислотою, то це буде давати протизапальний ефект та зменшувати кількість комедонів.

Питання тільки за малим - дозою. Бо із цієї самої кислоти ферменти шкіри «складають» іншу жирну кислоту – арахідонову. Вона працює навпаки для нашої проблеми висипів – розпалює вогонь революції – в сенсі запалення.

Лідерами по концентрації лінолевої кислоти є такі олії

• енотера (примула вечірня) – 55-80%

• соняшник – 18-74%

• арахіс – 14-73%

• виноградна кісточка – 65-70%

• пасіфлора – 60-65%

І передбачаючи ваше питання про такі великі допуски «від нічого – до дофіга» окремих олій. Все дуже залежить від сорту рослини та методів видобування олії.  

ПІДСУМОВУЮЧИ. Робоча доза вводу олій в косметиці це не безмежність 100%. Для догляду за обличчям це акуратні 0,01 – 5,0%. Якщо це дійсно «живі» та активні олії. Для тіла, ніг, волосся – інші дози по різним типам олій.

До шкіри треба ставитися із повагою, а не заливати її тим, що вважаємо «безпечним». Саме тому якщо розглядати склади масляних сироваток великих компаній, в їх основі будуть такі «нейтральні» ліпіди, як Caprylic/​Capric Triglyceride, Dicaprylyl Carbonate, Coco-Caprylate/​Caprate, Jojoba Esters, Squalane та інше. І це не тому, що хтось «хоче гроші економити на споживачах та не докладати активів». Скоріш навпаки.